Краснокутский Кобзарь Иван Кучугура


Народився Іван Кучугура-Кучеренко в с. Мурафа Богодухівського повіту Харківської губернії (нині - Краснокутського району Харківської області).

У дитинстві перехворів віспою і втратив зір.

Навчався кобзарській справі у панотця Павла Гащенка. Багато перейняв у Сиепана Пасюги та П.Древченка. Великий вплив на майстерність гри Кучеренка мав Гнат Хоткевич та Опанас Сластіон.

Після ХІІ Археологічного з'їзду (1902) на Івана Кучеренка звернула увагу українська інтелігенція. Намагаючись прищепити співцеві основи сценічного виконавства, з кобзарем займалися відомі музичні діячі й етнографи. У зв'язку з цим Філарет Колесса писав:« Все те, як і значний ступінь інтелігентності, придбаної через зносини з освіченими людьми, каже нам вбачати у Кучеренку новіший тип кобзаря, в якого народна традиція, змішана з найсвіжішими культурними впливами, вже не виявляє бажаної чистоти. »

У 1908 році Микола Лисенко запросив Івана Кучеренка викладати до Київської музично-драматичної школи бандурницькі студії. Незважаючи на труднощі, викладання тривало два роки (до 1910).

У 1919 році Кучеренку присудили звання народного артиста УНР.

У 1925 року Кучеренкові присудили звання народного артиста УРСР.

Кучугура-Кучеренко знав 8 дум, серед них наймайстерніше виконував "Олексія Поповича", «Думу про прач невільників», "Хмельницького і Барабаша", «Про смерть Хмельницького». У репертуарі мав понад 300 пісень. Автор відомої пісні “На високій дуже кручі” (на смерть Тараса Шевченка).